Я не зводила очей з її тіні, й невдовзі в мене склалося враження, що тінь ця спокійна, красива й могутня. Це була не просто темна латка на землі – вона, здавалося, наділена розумом, життям і глибиною.  Але раптом  мені здалося, що я помітила, як Кларина тінь рухається цілком незалежно від її тіла. Цей рух був неймовірно швидкий, його важко було помітити. Я чекала, затамувавши дух, зосередивши всю увагу на тіні. І ось це сталося знову, але цього разу я була готова. Тінь затремтіла, а потім розтяглася так, наче її плечі й груди збільшилися. Здавалося, що тінь живе своїм життям.  

…

-Тепер ти розумієш, що відбулося. Твоє вміння звіряти все з пам’яттю на якусь мить покинуло тебе і ти змогла помітити рух тіні.

                                                       Тайша Абеляр "Магічний перехід"

Якось я була довго ходила переступаючи через тіні дерев. Відчуття неймовірні. 

      - Я вже не кохаю Діану (сусідська дівчинка), в мене тепер інша. Хлоя. – сказав Манюсик.

          Хлоя, якщо хто не знає,  одна з Братц. Кохання це вже триває тижнів зо три. Манюсик сподівається, що  цю ляльку йому принесе дід Мороз. Дорога ж, зараза.

           Андрій розповідав, що його брат у дитинстві теж хотів собі ляльку. І от нарешті йому чи купили чи хтось подарував. Хлопча було щасливе, а через кілька днів приїхала в гості якась дівчинка і його вмовили-змусили подарувати ту ляльку гості. І виріс він, і став алкашем.